Canadian Parliament Recognizing the Efforts done by Metropolitan Andrey (Sheptytsky) in saving the Jews during WWII.

With the leaders of different religions in Ukraine witnessing the event, the Canadian Parliament recognized the efforts of Metropolitan Andrey (Sheptytsky), leader of the Ukrainian Greek Catholic Church, in saving countless Jews during World War II and vocal in renouncing the atrocities done by Nazi officials in World War II against Jews and Ukrainians. Here is the text of his pastoral letter "Thou Shalt not Kill" written on the 21st of November, 1942. Sorry for it is written in Ukrainian and I hope that someone would translate them in English.

"Із Послання Митрополита Андрея Шептицького “Не убий” [21 листопада 1942 року] Андрей Шептицький Божою Милістю і Святого Апостольського Римського Престолу Благословенням Митрополит, Архієпископ Галицький і Львівський Єпископ, Кам’янецький Духовенству й вірним Мир о Господі і благословенство НЕ УБИЙ! [...] Дивним способом обманюють себе і людей ті, що політичне вбивство не уважають гріхом, наче би політика звільняла чоловіка від обов’язку Божого закону та оправдувала злочин, противний людській природі. Так не є. Християнин є обов’язковий заховувати Божий закон не тільки в приватному житті, але й в політичному та суспільному житті. Людина, що проливає неповинну кров свого ворога, політичного противника, є таким самим чоловіковбивником, як людина, що це робить для рабунку, і так само заслуговує на кару Божу і на клятву Церкви. Християнин, і не тільки християнин, а кожна людина обов’язана з людської природи до любови ближнього. І не тільки християн, але й усіх людей буде Всев[вишній] Бог І[сус] Христос, справедливий Суддя, судити по всім ділам життя, а передусім по ділам милосердя і любови ближнього, як це описане в притчі про страшний суд (Мат. XXV). Чоловіковбивник не тільки, що не мав милосердя до вбитого, терплячого, ув’язненого, але ближньому зробив найтяжчу кривду, яку тільки міг зробити, відбираючи йому життя, і то може в хвилі, коли той ближній, на смерть не приготований, стратив через неї всяку надію на вічне життя! Тим вчинком скривдив він усі діти вбитого, жінку, старих батьків, які без помочі вбитого, засуджені, може, на голод і нужду. Та не тільки вбив ближнього, але й свою душу позбавив надприродного життя, Божої благодаті, та ввів її у пропасть, з якої, може, вже й не буде спасіння! Бо прокляттям неповинної крові викликав, може, в своїй душі демонів пожадливости, які кажуть йому в терпіннях і болях ближнього шукати власної радости. [...] Світ гине з браку любови, гине з людської ненависти! Не переставаймо ж благати Всевишнього про обильні, теплі дощі його святої благодати з неба. Вкінці звертаюся ще до вас усіх, Дорогих Братів, вірних та усильно взиваю до заховування якнайбільшого супокою. Воєнні часи приносять нам неодно терпіння і неодну спокусу. Йде лиш про це, щоб з Божою благодаттю тривати при Божому законі і сильно надіятися на Всевишнього, що його пресвята ласка оберне на наше добро всі терпіння, які нам зіслав. Досвіди принимаємо з Божих рук; нічого не діється без волі Небесного Отця, Бог, добрий Батько, змилосердиться над нами, простить наші гріхи і дасть діждатися благословенного часу миру. [Опубліковано: Львівські Архієпархіальні відомості. – 1942, листопад. – Ч. 11.– С. 179-180, 183.]"